Бро!
Слушай, у меня была такая история, что аж дурбазол на черепеине сел, честное слово! Вчера решил купить гашиш и покататься на электросамокате, ну ты знаешь, какой я крутой наркоман-рэпер. Вот и подставься!
Был у меня такой замут с закладками, зашел к одному знакомому, который в теме. Знаешь, того, который всегда занюханый бегает, даже если ничего не нюхает. Так вот, зашел, и он уже сидит на кухне, качает головой под хардкорный трек, а в руках у него самокрутка.
| Тян: |
Ты что, опять гоняешься за вставило? |
| Я: |
Да, брат, сегодня вечером шоу, нужно подготовиться! |
| Тян: |
Ладно, лучше пластилин купи, там вроде гашиш и амфетамин смешаны. Тебе точно вставит! |
Блин, я как телка запарился, но все равно согласился и пошел с ним. Купили этот пластилин, который больше похож на размазанный сникерс, и отправились кататься на электросамокате. Ну ты знаешь, это мой конек, на нем я чувствую себя как на вершине мира.
Ну амфетамин взял запасной, на дорогу, чтобы себя бодрить. В общем, тили-тили трали-вали, поехали!
Он сел на свой электросамокат, а я на свой, круто так гоняем по городу. Чувствую, как вставило, эйфория просто зашкаливает, брат. Я гоняю, высоко поднимаюсь на скейт-парк, а потом спускаюсь со скоростью огня. Просто ощущение, что летишь над землей, будто паришь на облаках. Знаешь, такой кайф!
Минут через 15-20 я уже начинаю дальнобой по городу, электросамокат словно летит, а я как водила из "Форсажа". Ничего не боюсь, всем показываю, кто тут настоящий бог скорости. Ха, врубил громкую музыку, чтобы все услышали, что самый крутой на районе!
Но, честно говоря, после пары часов езды на электросамокате, уже начало приседать, но амфетамин не давал сдавать позиции. Однако, мне стало понятно, что пора бы уже припарковаться. В таком наркотическом опьянении я не мог сосредоточиться на дороге, а ведь безопасность превыше всего, брат. Чуть не врезался в дорожный знак, ну ты знаешь, как это бывает.
Доезжаю до парка, где стояли те самые тянки, на которых я обычно рассекаю на своем самокате. Остановился, спрыгнул с электросамоката, и они уже готовы меня проводить. Все взоры были устремлены на меня, я был звездой вечера, это было ощутимо. Принимаю поклоны, словно король, и несу молодежный сленг, как настоящий кумир.
В общем, брат, у меня был крутой вечер, когда я купил гашиш и покатался на электросамокате. Самочувствие было на высоте, эйфория зашкаливала, и я ощущал себя настоящим богом скорости. Но, конечно же, нужно помнить о мере, брат, и не забывать о своей безопасности. Чтобы я не гонялся и не занюхался, всегда буду помнить об этом.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...